Україна – це ще частина Європи? Чи дійсно команда Зеленського прагне до інтеграції в Європейський Союз?

Санкції, накладені на Росію, були відповіддю на агресивні дії, а не на бажання вести діалог. Отже, пов'язувати зняття санкцій можна лише з завершенням війни. Адже в рамках тристоронніх переговорів є ризик залишитися на невизначеній стадії, в той час як санкції вже будуть скасовані.

Такими доволі агресивними формулюваннями характеризував президент України Володимир Зеленський нову політичну реальність у відносинах зі Сполученими Штатами Америки в інтерв'ю ТСН 25 жовтня.

Щоб український лідер вдався до таких різких заяв трохи більш як за тиждень до ключових проміжних виборів до американського Конгресу, мали бути дуже вагомі підстави.

І вони були. На той момент чинна адміністрація в Білому домі здійснила різкий крен у бік задобрювання Володимира Путіна й активізації переговорного процесу, який дедалі менше нагадував дипломатію і дедалі більше - примус України до капітуляції.

В ніч на 4 листопада партія Трампа розгромно програла обидві палати Конгресу, тож Україна отримала шанс на те, що американська політика стане принаймні більш збалансованою.

Однак сама спроба різко розвернути Білий дім, повністю ігноруючи інтереси України, поставила руба питання: на кого Київ може в довгостроковій перспективі розраховувати як на надійного союзника?

28 лютого 2022 року, в четвертий день масштабної війни, президент Зеленський, разом із прем'єр-міністром Денисом Шмигалем та спікером Верховної Ради Русланом Стефанчуком, оформили заявку на членство України в Європейському Союзі.

З самого початку масштабного вторгнення європейська інтеграція стала ключовим орієнтиром для України.

Однак протягом минулого року рішення українських керівників все частіше виявлялися в конфлікті з заявленими ними ж стратегічними прагненнями.

З одного боку, українська влада активно працювала над укладенням угод з європейськими партнерами щодо просування в напрямку європейської інтеграції, відкриття нових переговорних кластерів та реалізації інших заходів, спрямованих на зближення з ЄС.

З іншого боку, у самій країні спостерігався справжній саботаж рішень, які були критично важливими для успішної реалізації повноцінної європейської інтеграції та отримання значних обсягів фінансової допомоги з Заходу.

Отже, справа не лише в тому, чи влада продовжує заявляти про свій намір рухатися в бік Європи. Найважливіше - це готовність українських еліт відмовитися від монопольного контролю над силовими структурами та іншими важливими "ресурсами" в ім'я європейської інтеграції.

Знайти відповідь можна, проаналізувавши дії України на двох паралельних треках: як влада виконує вимоги для вступу в ЄС та що реально робить для отримання західних грошей. Тому саме із цими питаннями і спробувала розібратися "Українська правда".

Європейський вступ: між реформами та мирною угодою

Хоч як парадоксально, але на тлі внутрішніх проблем у владі загалом і парламенті зокрема Україна восени 2026 року опинилася за крок від одного з найбільших формальних проривів на своєму євроінтеграційному шляху.

Деякі переговорні кластери, пов'язані з процесом вступу до ЄС, вже вдалося активізувати; за словами джерел УП у дипломатичних колах, є надія, що решту вдасться відкриваємо у найближчому часі.

Що тут можна додати, якщо Київ зміг налагодити співпрацю з новим урядом Угорщини, який після Орбана став асоціюватися з перешкодами у переговорах між Україною та Європейським Союзом.

Голова Верховної Ради Стефанчук ініціював в парламенті першу у світі резолюцію, що засуджує репресії, які Москва вчиняла проти угорців після закінчення Другої світової війни. Президент Зеленський та прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадяр нарешті зустрілися особисто, а Стефанчук також відвідав свою угорську колегу Аґнеші Форштгоффер, що сприяло підвищенню рівня двосторонніх відносин.

"Схоже, що стосунки з Угорщиною нарешті почали покращуватись. Проте, в той же час, відносини з Польщею стали більш напруженими. Наші чиновники вважають, що ці питання можна вирішити. Справа тут більше в принципах. Мовляв, Угорщина ввела блокування, а Польща - ні. Тепер, можливо, Польща вчинить так само," - з усмішкою ділиться думками один із представників керівництва "Слуги народу".

Проте, навіть якщо вдасться подолати ці дипломатичні труднощі та Європейський Союз нарешті розпочне переговорні етапи, святкувати остаточну перемогу буде ще передчасно.

"Всі з нетерпінням очікують, коли будуть активовані всі переговорні кластери. Проте, від цього моменту стартує найскладніший етап. Адже подальший розвиток подій цілком залежатиме від нас самих. Закриття розділів, а особливо цілих кластерів, визначатиметься виключно тим, наскільки якісно ми будемо виконувати взяті на себе зобов'язання," - зазначає джерело в керівництві Ради в інтерв'ю для УП.

А з цим у команди української влади дійсно існують серйозні труднощі.

У Євросоюзі дедалі менше схильні розділяти європейську інтеграцію України, виконання внутрішніх реформ і надання Києву фінансової допомоги.

Брюссель синхронізував із Міжнародним валютним фондом значну частину вимог до української влади. Тож тепер ті самі реформи й законодавчі зміни одночасно фігурують у програмах фінансової підтримки та серед умов просування переговорів про членство в ЄС.

Це свідчить про те, що українській владі дедалі складніше уникати ухвалення неприємних рішень і відкладати їх на потім.

"Ми здатні задовольнити деякі основні вимоги в кластерах, голосувати за прості та навіть складні закони, як, наприклад, ті, що стосуються посилок. Проте без реалізації так званого "плану Качки-Кос" ми не досягнемо бажаного результату. Але хто ж зможе протягнути це через Раду? Це залишається відкритим питанням," - зітхає наш співрозмовник з числа керівництва "Слуги народу".

У зазначеному плані з 10 пунктів, який офіційно не входить до процедури вступу України до Європейського Союзу, проте неформально виступає важливим критерієм готовності країни до проведення реформ, акцентується на необхідності змін у процесах призначення керівників силових відомств, а також на зміцненні незалежності антикорупційних органів тощо.

Якщо говорити про конкурсний відбір генерального прокурора, то влада все ще має можливість проявити гнучкість, але в інших аспектах такої можливості вже немає.

"Взагалі-то ми не можемо обмежувати президента роботою якоїсь комісії, це прямо суперечить Конституції. Якщо там написано, що він вносить кандидатуру і призначає, то він це робить. Будь-яка комісія з відбору не може за нього ухвалювати це рішення. Максимум - можна при ОП чи десь зробити дорадчу групу, яка надасть певний список із кількох кандидатів", - пояснює не під запис позицію команди Зеленського один із її топів.

Отже, не йдеться про запровадження процесу, подібного до конкурсу на посаду директора НАБУ, де міжнародні експерти мають вирішальний вплив на кінцевий результат. Новий віцепрем'єр з євроінтеграції Всеволод Ченцов у своєму інтерв'ю "Європейській правді" чітко зазначив, що в правилах ЄС не прописано обов'язкову наявність конкурсної комісії в Офісі Генерального прокурора, як це передбачено при виборі керівників НАБУ чи БЕБ.

Проте інші аспекти, такі як скасування "правок Лозового" та можливість розпочинати справи проти депутатів без підпису генерального прокурора, не залишають багато простору для різних тлумачень.

"Є маса питань, у яких ніякої гри в принципі бути не може. Тому що якщо написано, що треба надати НАБУ право на власну незалежну експертизу, то ти тут уже ніяк не викрутишся", - розводить руками один із лідерів президентської партії.

Внаслідок цього влада застосовує тихий саботаж, що помітно в Брюсселі. Саме з цієї причини в новому звіті Єврокомісії про прогрес держав-кандидатів Україна поступилася навіть Молдові, яка має набагато скромніші досягнення. Прогрес, зафіксований у таких сферах, як боротьба з корупцією, відбувався всупереч діям уряду, а не завдяки ним.

В Європейському Союзі також помічають, що, поки НАБУ та САП активно викривають корупційні злочини на найвищому рівні, Верховна Рада знову не здатна ухвалити навіть найпростішу антикорупційну стратегію.

Паралельно з цим у певних колах владної верхівки досі є сподівання, що Україні вдасться вступити в ЄС не звичайним треком, а напряму - в рамках мирного процесу після завершення російсько-української війни.

У процесі розробки концепції майбутнього миру неодноразово піднімалася тема включення членства України в Європейський Союз до більш комплексного набору угод, які стосуються припинення конфлікту та забезпечення безпеки.

"Це міг би бути зовсім інший підхід. Хоча наразі він не реалізований, його можна розробити. Це могло б нагадувати те, що було обговорено в попередніх етапах. Можливо, це був би певний варіант авансового вступу, коли політичне рішення вже прийняте, і вам надаються певні привілеї, такі як місця в Європарламенті чи представництво серед єврокомісарів. Проте єдиний ринок для вас відкриватиметься поступово, в міру виконання вимог і завершення переговорних кластерів", - зазначив співрозмовник УП з команди Зеленського.

Американці відкриті до обговорення можливості членства України в ЄС як складового елемента майбутньої мирної архітектури. Як повідомляє УП, джерела, які мають стосунок до переговорного процесу, підтверджують, що це питання неодноразово піднімалося під час дискусій.

Проте сам Євросоюз наразі не готовий не лише до реалізації цієї концепції, а навіть до серйозного обговорення її за переговорним столом. Частково це пов'язано з відсутністю уповноваженого представника, який би мав хоч якусь форму мандату. Крім того, наразі не існує відповідної юридичної структури, що могла б забезпечити втілення цієї ідеї.

"Наші європейські партнери з цікавістю спостерігають за останніми переговорами з американцями, але наразі намагаються утримуватися на другому плані. Коли виникає питання про надання гарантій безпеки або про прописування умов вступу до Євросоюзу, вони швидко зникають з цих дискусій, оскільки не мають відповідного мандату", - розповів один із учасників переговорів, близький до команди Зеленського, в інтерв'ю УП.

Отже, незважаючи на те, що для деяких українських еліт концепція авансового вступу до ЄС в контексті мирної угоди виглядає дуже привабливо, покладатися на неї як на надійну альтернативу традиційному процесу євроінтеграції не має сенсу.

А це означає, що в найближчій перспективі головним і цілком реальним шляхом до ЄС залишається старий, складний і політично неприємний маршрут - виконання взятих на себе зобов'язань, ухвалення необхідних законів і проведення реформ.

Саме тих, довкола яких українська влада не може знайти порозуміння навіть усередині власної парламентської монобільшості.

Саботаж і страх: чому європейські гроші зависли в Раді

На тлі зовнішньополітичної активності влади, спроб розблокувати переговори про вступ у ЄС, активізації міжпарламентської дипломатії, замирення з угорцями тощо всередині самої України розгортається прямо протилежний процес.

Український уряд, який на перший погляд показує прагнення швидко стати частиною Європейського Союзу, насправді вдається до послідовного саботажу своїх зобов'язань перед цією ж Європою.

І річ тут у тім, що відкриття переговорних кластерів, перспективи членства в Євросоюзі, масштабні дискусії про європейську архітектуру безпеки чи навіть можливість "зворотного" вступу України до ЄС у межах майбутньої мирної угоди - це все досить абстрактні розмови про стратегічне майбутнє.

Вони не потребують негайних політичних жертв. Але щойно справа доходить до виконання конкретних політичних та економічних вимог Євросоюзу, абстрактне майбутнє раптом перетворюється на цілком конкретні закони, рішення та неприємні реформи.

Від зменшення політичного тиску на правоохоронні структури до реформ у податковій системі та тарифній політиці. Усі ці дії можуть призвести до втрати частини впливу нинішніх владарів, а партії, які вони представляють, можуть зазнати втрат у підтримці виборців.

Отже, в українському парламенті розгортаються справжні політичні інтриги. Найяскравішим прикладом цього є зрив реалізації європейської програми фінансової підтримки Ukraine Facility.

Цей механізм фінансової підтримки України передбачає надання коштів в обмін на реалізацію узгодженого з Європейським Союзом списку реформ. Проте, значна частина рішень, які Київ зобов'язався прийняти, залишилася нерозглянутою у Верховній Раді.

До цього часу Україна не втратила кошти в рамках цієї програми, але платежі просто відсуваються на наступні терміни. Проте момент, коли можна буде продовжувати відкладати ці рішення, швидко наближається.

По Ukraine Facility другий квартал 2027 року - це останній термін, коли можна буде виставити платіжку, тобто подати запит на виплату коштів. Якщо передбачені програмою закони не набудуть чинності до червня 2027 року, то все - гроші просто згорять, і їх уже ніяк не можна буде отримати.

Дивним чином Брюссель виявився в становищі, коли для надання критично важливої підтримки Україні йому доводиться постійно шукати компромісні рішення та йти на поступки.

Така ситуація виглядає особливо абсурдною на тлі нових запитів від України щодо розширеного фінансування на наступний рік. Зеленський у своєму інтерв'ю розповідав, що розмір цього додаткового (!) запиту на наступний рік - 70 мільярдів євро.

"Зараз нам потрібно спробувати досягти угоди з європейськими партнерами щодо додаткової фінансової підтримки. Важливо зробити це заздалегідь, адже наступного року в ключових країнах Європи відбудуться вибори, і ситуація для України може стати досить непередбачуваною. Проте варто відзначити, що наші європейські союзники вказують на те, що 70 мільярдів – це значна сума, але вони готові виділити частину з цих коштів," – ділиться думками співрозмовник УП із керівництва "Слуги народу".

"Наразі ми активно займаємося інтеграцією нашого фінансування в трирічні бюджети Європи, де це можливо. Ми прагнемо, щоб основні парламентські установи вже зараз врахували наші потреби у своїх довгострокових планах, щоб у майбутньому було складно їх скасувати, навіть якщо політична ситуація зміниться," - зазначає ще один високопосадовець Ради.

Незважаючи на саботаж та опір з боку влади голосувати за рішення, які можуть бути для неї ризикованими, самі обставини життя та зростаюча економічна складність спонукають депутатів виконувати свої обов'язки.

Яскравим прикладом стала "спеціальна операція" уряду щодо блокування регіональних фінансових транзакцій, що змусила депутатів зіткнутися з вибором: підтримати непопулярні законодавчі ініціативи та забезпечити країну коштами або вирушити до своїх округів і пояснювати, чому всі платежі в їхніх регіонах зупинені.

Не менш промовистим було й голосування за бюджет у першому читанні.

"Спостерігаємо, що стало менше вимог і політичних криз. Ситуація навколо така, що депутати виявляють більше спокою та готовності прийняти реалії", - з легким підтекстом зазначає один із впливових представників більшості.

Схоже, що представники народу починають усвідомлювати: можливості для політичних маневрів вичерпалися, і відкладати складні рішення на "потім" більше не вдасться – цей момент вже настав.

І хоч європейські вимоги часто болючі для суспільства, а ще частіше - для самої влади, треба чітко усвідомлювати: питання вже не в тому, чи буде Україна в Євросоюзі, але ж чи зможе вона взагалі вистояти, якщо залишиться без нього.