Війна міст: чому балістичний терор Росії не може вважатися адекватною реакцією на атаки Збройних сил України.
Російська Федерація дедалі частіше використовує балістичні ракети для атак на українські міста, що призводить до виснаження нашої системи протиповітряної оборони та створює психологічний тиск на мирних жителів. Ця тактика є складовою частиною давно розробленої стратегії ракетного терору.
Альтернативна логіка
Останні масовані атаки Росії свідчать про зміну акцентів у веденні повітряної війни. Якщо раніше основний ударний потенціал Кремль робив на комбіновані нальоти із застосуванням крилатих ракет та ударних безпілотників, то нині дедалі частіше використовуються саме балістичні ракети. Їхня головна перевага для агресора полягає у мінімальному часі підльоту та складності перехоплення.
"На жаль, нинішні геополітичні обставини такі, що США здатні виробляти приблизно 600 ракет PAC-3 на рік. В умовах, що склалися на Близькому Сході, ми усвідомлюємо, наскільки складно нам отримувати, купувати, обмінювати та забезпечувати себе цими ракетами. Ми буквально змагаємося за кожну окрему ракету," - підкреслив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Втім "вибити" дефіцитні ракети для Patriotпісля подій в ІВ" справжня задача з зірочкою.
"Всі опинилися в черзі, всі хочуть Патріот. Усі європейські країни перед загрозою, що зростає з Росією, вимагають Патріот. А де його взяти, якщо самим потрібно? Тобто, ну, знову ж таки, не може американський генерал будь-який сказати, що давайте зараз половину нашого, наприклад, необхідного резерву для дивізії якоїсь, прикриття чи групи військ на Близькому Сході. А там все теж чітко вважається, скільки потрібно ракет, скільки потрібно комплексів", - пояснює ситуацію політолог Михайло Самусь в ефірі "Новин Кавказу".
Водночас після чергових ударів по Києву, Харкову, Дніпру та інших містах у російському інформаційному просторі активно поширювалася теза про нібито "відплату" за українські атаки по нафтопереробних підприємствах, військових складах і логістичних центрах на території РФ.
Проте така точка зору не є обґрунтованою, оскільки Україна послідовно завдає удари лише по цілях, що прямо пов'язані з веденням бойових дій: підприємствах паливної галузі, арсеналах, складах озброєння, військових аеродромах, командних центрах та логістичних точках. Саме ці об'єкти забезпечують російську армію необхідним паливом, боєзапасами та технікою.
Замість цього, російські балістичні удари постійно націлюються на густонаселені території українських міст, а також на цивільну інфраструктуру, житлові зони, медичні установи та навчальні заклади. Ці напади переслідують не лише мету фізичного знищення, а й прагнуть викликати психологічний вплив - формування атмосфери невпевненості та виснаження суспільства.
Саме тому говорити про дзеркальну відповідь Москви - некоректно. Росія застосовувала практику масованих ударів по цивільній інфраструктурі ще з перших місяців повномасштабного вторгнення. Змінюються лише засоби ураження та інтенсивність атак залежно від наявного ракетного ресурсу й темпів виробництва.
Водночас українські удари по військовій інфраструктурі Росії створюють для Кремля додаткові труднощі. Ураження нафтопереробних підприємств скорочує можливості забезпечення армії паливом, а знищення складів та логістичних центрів ускладнює постачання боєприпасів і техніки на фронт. Це військова логіка, що принципово відрізняється від тактики невибіркових ударів по містах.
Сила опору
Балістичні ракети продовжують залишатися одним із найбільш складних викликів для сучасних систем протиповітряної оборони. Тому Україна невпинно підкреслює важливість зміцнення своїх ППО та ПРО.
На сьогоднішній день лише деякі сучасні системи протиповітряної оборони, такі як Patriot і SAMP/T, здатні ефективно перехоплювати російські балістичні ракети. Варто зауважити, що Франція вже надала Україні ліцензію на виробництво ракет для SAMP/T. Однак частота російських атак створює значний тягар для існуючих систем, що вимагає постійного поповнення запасів ракет-перехоплювачів.
Та не менш важливим залишається й розвиток багаторівневої системи протиповітряної оборони. Вона має поєднувати далекобійні комплекси, засоби середньої та малої дальності, сучасні радари, системи раннього попередження і винищувальну авіацію. Лише комплексний підхід дозволяє підвищити ефективність захисту українських міст.
Проте вирішення проблеми виключно через оборонні дії є недосяжним. Значно більш результативно відбирати в противника можливість реалізовувати нові атаки. Саме тому українські військові продовжать знищувати російські пускові установки, з яких агресори здійснюють обстріли українських територій, - зазначив президент України Володимир Зеленський під час засідання РНБО, що відбулося 5 серпня, присвяченого виконанню планів стійкості.
"Військові знають, що їм потрібно знищувати пускові ворога, таким чином зменшити удари по українській стратегічній інфраструктурі. Вони цим займаються і будуть це робити", - наголосив глава держави.
Тут нам і карти в руки: адже, як повідомляє днями Politico, обмін розвідданими між США та Україною відновився до попереднього рівня.
Одночасно з проханням України активувати Starlink над деякими російськими територіями, Дональд Трамп та Ілон Маск, власник SpaceX, розпочали обмін звинуваченнями, намагаючись уникнути відповідальності за ухвалення цього рішення.
У той же час, Надзвичайний і Повноважний Посол Сергій Корсунський висловив свою думку в ефірі NEMYRIALIVE, підкресливши:
"Чому ми не ставили завдання стосовно ліквідації пускових установок? Можливо, вони переміщуються, і ми не можемо їх відслідкувати. Це факт. З іншого боку, нам вже начебто дають супутники дані, чому ми не їх не атакуємо? Вони що, краще захищені, ніж Москва?"
Відповіді на це питання поки що не існує. Проте Україна незмінно підкреслює важливість посилення санкцій щодо російської оборонної промисловості, обмеження доступу до високотехнологічних елементів та припинення способів обходу експортного контролю.
Не менш актуальним є розширення програм локалізації виробництва окремих компонентів в Україні, що дозволить швидше компенсувати витрати боєприпасів під час масованих атак. Але і тут все не просто, варто згадати лишень Трампові "гойдалки" щодо надання нам ліцензії на PAC-3. Подейкують, що компанія Boeing, котра виробляє ключову деталь ракет-перехоплювачів PAC-3, наразі не планує передавати ліцензію на їх виробництво третім країнам. Однак, за словами журналістки Лариси Волошиної, у Locket Martin існує "конкуруюча фірма", котра може замінити головки наведення від Boeing (ліцензії саме на ці ракети нам готовий надати виробник) - і тут справа лише за незаангажованим політичним рішенням або його відсутністю.
Одним із ключових аспектів стане подальше посилення українських можливостей для виконання високоточних ударів по військових об'єктах Росії. Знищення складів із боєприпасами, підприємств оборонної промисловості, логістичних хабів та аеропортів суттєво вплине на здатність Кремля підтримувати інтенсивність ракетних обстрілів.
Отже, сьогодні Росія прагне нав'язати Україні та її союзникам концепцію "міської війни", сподіваючись на виснаження запасів протиповітряних систем, психологічний тиск і втомленість міжнародних партнерів.
"Вони (росіяни - ред.) б'ють більше, але виготовлення балістики в них скорочене. Зараз вони виготовляють на місяць менше 60 ракет балістичних, а до цього весь період війни вони виготовляли 80. Тому ми маємо розуміти, що робить Путін: він, скоротивши кількість виробництва, гатить по нам саме для того, щоб створити оцю картинку, що мовляв в Україні нема чим відбиватися, тому Україна має здаватися. Паралельно ми бачимо інформаційну атаку, яка шириться українськими соцмережами. Він розраховує на тут і зараз", - дає оцінку цим подіям Волошина в етері свого YouTube-каналу.
Відповіддю на цю стратегію має стати не лише посилення захисту українського неба, а й системне обмеження російського військового потенціалу. Зокрема, за словами експертів, зрушити проблем з мертвої крапки та позбавити Кремль можливості диктувати темп цієї війни зможе власна українська балістика.
