Чотири десятиліття після Чорнобильської трагедії. Які ризики існують сьогодні?
26 квітня 1986 року сталося два теплових вибухи на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, що призвело до часткового руйнування реактора і викиду у довкілля величезної кількості радіоактивних речовин. За підрахунками експертів це дорівнювало кільком сотням "хіросім".
Радіо Свобода стало одним із перших джерел, яке інформувало про цю подію, і з того часу уважно стежить за наслідками однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства.
Багато експертів не очікували, що Росія розпочне масштабну війну проти України, враховуючи нестабільність зруйнованого Чорнобильського реактора та спорудженого над ним саркофагу, а також наявність ще чотирьох діючих атомних електростанцій. В умовах активних бойових дій, обстрілів з важкої артилерії, ракетних та дронових атак, виникають безпрецедентні ризики, які можуть вплинути на населення всієї Європи, не маючи аналогів в історії.
Однак очільника Росії Володимира Путіна це не зупинило.
На початку повномасштабного вторгнення російська армія не тільки захопила Чорнобильську та Запорізьку атомні електростанції, а й під час відступу з Київщини пограбувала та знищила обладнання ЧАЕС. Крім того, вони здійснили атаки дронами на захисний конфайнмент (НБК), який був збудований за фінансової підтримки міжнародних донорів.
Зовнішня оболонка вже зазнала пошкоджень, а старий бетонний саркофаг, що покриває зруйнований вибухом реактор на ЧАЕС, може впасти внаслідок атак Росії, попереджає "Greenpeace Україна" у своєму звіті, опублікованому напередодні 40-річчя катастрофи. Це може викликати величезний викид радіоактивного пилу, що матиме жахливі наслідки.
Коротко про наслідки Чорнобильської катастрофи: вибух реакторана ЧАЕС спричинив найбільший в історії людства неконтрольований викид радіоактивних речовин у довкілля, що тривав майже 10 днів; викиди забруднили майже 200 тис. км², зокрема 70% територій України, Білорусі, а також частину території Росії; у навколишнє середовище потрапили ізотопи урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90; радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи; завдяки самопожертві пожежників, які гасили палаючий реактор, і ліквідаторів, які звели над 4-тим енергоблоком бетонний саркофаг - майже 97% радіоактивних речовин НЕ поширися у навколишнє середовище; одразу після аварії від гострої променевої хвороби померли 30 працівників ЧАЕС та пожежників; за різними підрахунками у роки після аварії на ЧАЕС від різних хвороб, зокрема від раку, померли майже 60 тисяч ліквідаторів; після вибуху на ЧАЕС без можливості повернення додому евакуювали понад 90 000, 81 населений пункт став безлюдним; лише в Україні понад 3,5 млн осіб визнані потерпілими від Чорнобильської катастрофи, з них 1,3 млн - діти; досі триває дискусія, який вплив аварія на ЧАЕС справила на здоров'я населення України, на цьому тлі, лише 6 тисяч випадків раку щитовидної залози у дітей і підлітків прямо пов'язали із впливом радіації; близько 5 млн га земель стали непридатними для сільського господарства.
Кореспонденти Радіо Свобода за всі ці роки опитали чимало свідків тих подій, записували свідчення ліквідаторів, їздили в зону відчуження, розпитували сталкерів, проводили розслідування, знімали відео і створили низку документальних фільмів. Зокрема про те, як на гроші міжнародних донорів була створена унікальна інженерна конструкція - конфайнмент, який по рейках потім насунули над саркофагом - ізоляційною бетонною спорудою над 4-тим енергоблоком ЧАЕС, побудованою ліквідаторами вручну до листопада 1986 року, щоб захистити населення України, Росії та Білорусі від радіації.
Радіо Свобода також зафіксувало свідчення про захоплення ЧАЕС російськими військовими у 2022 році в контексті повномасштабної війни між Росією та Україною, а також про російську дронову атаку, яка завдала пошкоджень укриттю (конфайменту) над реактором четвертого енергоблоку.
Все це зібрано ось ТУТ
У цій добірці (вперше опублікованій у 2025 році, а тепер доповненій)пропонуємо унікальні тексти, фотографії і відео. Натискайте на заголовки-лінки, щоб перейти у конкретну публікацію і прочитати її повністю.
Пристрої, які були призначені для підрахунку наших рентгенів, виходили з ладу. Силуетна фігура людини, що використовувалася на станції в "мирний час" (до неї потрібно було притиснутися, щоб виявити позначені ліхтариками забруднені ділянки), лише сумно вищала. Вимірювання дози опромінення проводилося наступним чином: група виходила на ділянку, а дозиметрист знімав показники. Якщо дозиметр показував, скажімо, 6 рентген на годину, то за півгодини роботи записували три рентгени.
Ми трудилися протягом усього дня. Зміни тривали по півгодини, після чого ми відпочивали півгодини в приміщенні з меншим рівнем опромінювання, ніж на вулиці, де можна було зняти респіратор. Після цього починалася нова зміна.
А потім настали лікарні... і втрати.
Троє інженерів Чорнобильської АЕС — Олексій Ананенко, Валерій Беспалов і Борис Баранов (який на той момент обіймав посаду начальника зміни і прийняв критично важливе рішення) — добровільно вирішили ризикнути своїм життям. Вони одягли водолазні костюми і спустилися у резервуар з водою під розпеченим ядерним реактором, що після вибуху руйнував бетонну оболонку.
В будь-який момент розпечений матеріал з реактора міг потрапити у воду, що спровокувало б потужний паровий вибух, здатний знищити три інші реактори і, можливо, завдати серйозної шкоди Києву, перетворивши Україну, Білорусь, частину Росії та значну частину Європи на непридатні для життя території.
Проте троє відважних чоловіків спустилися до реактора, скинули воду з резервуара і вийшли з цієї небезпечної ситуації живими.
Усі троє отримали звання Героя України.
Начальник зміни на ЧАЕС Борис Баранов помер у 2005 році.
Усіх нас, хто вже відчув симптоми блювоти, доставили в закритих автомобілях до лікарні та помістили в ізоляційні бокси. Ніхто не намагався пояснити ситуацію, і нам нічого не повідомляли. Лікування було практично відсутнє. Їжу приносили через маленьке віконечко, через яке іноді можна було побачити, що відбувається в коридорі.
Я не могла зрозуміти, чи це ранок, чи вечір. Я почувала себе жахливо, і страх охоплював мене, адже не знала, що відбувається. Із часом я чула, як відкривалися двері в сусідніх боксах, а потім коридором везли тіло, приховане під особливим покриттям.
Я усвідомила, що поряд зі мною є інші, схожі на мене. Вони загинули один за одним.
"Американські журналісти повідомляють із Москви, що на Чорнобильській атомній електростанції неподалік Києва сталася катастрофа", - з цих слів 29 квітня 1986 року в українській програмі Радіо Свобода розпочалося новинне повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС.
Деякі оглядачі називають Радіо Свобода першим засобом інформації, який у Радянському Союзі повідомив про катастрофу і її реальні масштаби.
Українська редакція в той період функціонувала на підвищених обертах. Текст, представлений нижче, імовірно, є першою детальною згадкою про аварію, що прозвучала в ефірі української програми Радіо Свобода.
"Американські та шведські журналісти повідомляють про підвищений рівень радіації на атомній електростанції "Форсмарк" - такими повідомленнями червоніли інформаційні стрічки світових агенцій 28 квітня 30 років тому. Європейці забили на сполох, бо над низкою країн промчала дощова радіаційна хмара.
Того ж дня шведські дослідники змогли встановити первісне місце виникнення "подорожі" небезпечної хмари - Чорнобильська атомна електростанція, розташована поблизу Києва.
Невдовзі після цього уряд Швеції направив до Кремля формальний запит про можливий витік радіації, викликаний серйозною аварією на Чорнобильській АЕС. Проте радянський лідер Михайло Горбачов відмовився визнати, що в Чорнобилі сталася техногенна катастрофа.
Протягом трьох днів радянська влада та її контрольовані медіа зберігали мовчання щодо великої катастрофи. Однак, під напором європейських політиків та журналістів, політбюро ЦК КПРС змушене було опублікувати коротке повідомлення про трагедію в Чорнобилі.
Серед перших, хто сповістив про вибух реактора в Чорнобилі, були Шведське радіо та журналісти Української редакції Радіо Свобода.
Натомість слухачі Українського радіо обривали редакційні телефони із запитанням: "Що трапилося в Чорнобилі?".
Вони виконували свою місію в умовах неймовірно високого рівня радіації. Повністю усвідомлюючи ризики, які їх чекали, вони усвідомлювали, що поплатяться за свої дії. За деякі операції, які в ту ніч врятували світ від ще більш страшних наслідків, вони заплатили найвищу ціну — своїми життями.
Працівники Чорнобильської атомної електростанції. Зміна. "П'ята" та "друга". Ніч і радісне пробудження нового дня. Це ті сміливці, які 26 квітня 1986 року стали першими, хто взявся за ліквідацію наслідків катастрофи, коли світ ще не здогадувався про її масштаби.
Цю тему зазвичай не висвітлювали в радянських виданнях — адже персонал визнали винним у тих подіях, отже, й про героїзм не могло бути й мови. Навіть через багато років після тих трагічних подій у четвертому блоці, їх суть залишається непоміченою.
Документальний фільм "Чорнобиль. Моя зміна" від Радіо Свобода розповідає про відповідальність, яка є свідомим, тяжким і навіть саморазрушальним вибором.
Проєкт Радіо Свобода "Радіоактивна красуня": остання зміна Анни на ЧАЕС присвячений історії жінки-ліквідаторки. Анна Шинкаренко працювала на станції і її зміна випала на 27 квітня.
"Спершу думай про Батьківщину...", - з таким переконанням Анна відправилася 27 квітня 1986 року на зміну до Чорнобильської атомної станцію. Це був другий день після аварії, коли евакуацію ще не оголосили.
В домі Анни Шинкаренко залишилися троє малих донечок. Ані сама жінка, ані її близькі ще не могли уявити, які наслідки матиме для їхньої родини це останнє чергування.
Невесела субота, 26 квітня 1986 року, та перші тижні після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Яку інформацію отримувала міська влада, які укази надходили з ЦК КПРС? Чому не було скасовано святкування Першотравня, і чому під час параду люди були без головних уборів? Чому членство в партії вважалося важливішим за власне здоров’я?
Таким чином, про події, що відбувалися 30 років тому, розповідає Галина Менжерес, яка на той час займала посаду заступниці голови столичного міського виконкому.
Неправильна закладка низькоякісного бетону та недостатньо міцне зварювання арматури, свідоме порушення гідроізоляції та інших технічних норм - усе це супроводжувало будівництво Чорнобильської атомної електростанції, про що співробітники КГБ неодноразово попереджали найвище керівництво.
Після введення в експлуатацію об'єкта внаслідок такої недбалості в будівництві було виявлено численні несправності та локальні аварії, які в підсумку призвели до найзначнішої техногенної екологічно-гуманітарної катастрофи XX століття.
Радіо Свобода пропонує огляд розсекречених документів КДБ, котрі охоплюють період 1973-1984 років і є частиною переліку колись секретної інформації, який нещодавно внесли до реєстру ЮНЕСКО.
Зменшення кількості жертв, ненадійна інформація про рівень радіації, поганий контроль за продуктами харчування, а також ускладнення для тих, хто намагався отримати правду. Усе це стало супутником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи — наймасштабнішої техногенної екологічної та гуманітарної кризи XX століття.
Радіо Свобода презентує аналіз розсекречених матеріалів КДБ, що охоплюють проміжок з 4 червня 1986 року до 22 січня 1991 року. Ці документи стали частиною списку раніше засекреченої інформації, яка нещодавно була додана до реєстру ЮНЕСКО.
Український моушн-дизайнер Андрій Приймаченко три роки тому реалізував проект, у якому використав розсекречені матеріали для створення серії відео.
Відео, яке набрало півтора мільйона переглядів на YouTube, демонструє останні повідомлення інформаційної системи четвертого блоку Чорнобильської АЕС перед катастрофою 26 квітня 1986 року. Створив його український моушн-дизайнер Андрій Приймаченко. У основі цього відеороботи лежать:
Чому Андрій Приймаченко вирішив візуалізувати те, що можна прочитати? Про це - в інтерв'ю Радіо Свобода.
Після отримання новин про катастрофу на Чорнобильській АЕС, Українська редакція Радіо Свобода відразу ж розпочала збирання даних про те, яким чином особа, що опинилася в зоні радіоактивного забруднення, може захистити себе від негативного впливу радіації. Пропонуємо фрагменти з двох програм, що вийшли 30 квітня та 1 травня 1986 року.
У спокійний період природа Чорнобильської зони зацікавлювала як науковців, так і мандрівників, адже нині вона є найбільшою безлюдною та залісненою територією Європи. Тут знайшли притулок як типові для Полісся види тварин, так і рідкісні представники фауни, зокрема ведмеді та коні Пржевальського.
Експерти рекомендували зберігати актуальний охоронний статус цієї зони, або поступово перетворити її на природний заповідник. У пропозиції Міністерства природи щодо біосферного заповідника передбачено як збереження природних ресурсів Чорнобиля, так і обмежене використання його природних багатств.
Чорнобильська зона відчуження за кілька десятків років стала магнітом не лише для туристів, а й для нелегальних відвідувачів - сталкерів. Разом із тим, зона відчуження і досі є небезпечною територією, попри розквіт та відновлення природи.
Чому ці особи обирають свідомо порушувати закон? Що мотивує їх на такі вчинки і які наслідки їх можуть очікувати? Досліджуйте це у проєкті Радіо Свобода "Інший Чорнобиль. Магніт зони відчуження".
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне військове вторгнення в Україну, коли російські збройні сили атакували уздовж усієї межі з Україною, а також з білоруської території. Зокрема, російські війська ввійшли на територію Чорнобильської атомної електростанції.
Чорнобильська атомна електростанція знаходилася під контролем російських військових протягом більше ніж місяця. 31 березня 2022 року з'явилася інформація про те, що російські війська покинули територію ЧАЕС.
Російські солдати розграбували лабораторії, взяли в полон охорону й знущалися з персоналу, використовували її для розгортання подальших воєнних дій.
Окрім цього, вони взяли в полон тих, хто на той момент перебував на місці.
Серед них був сержант Національної гвардії України Андрій Старинщак. Він поділився з Радіо Свобода своїми враженнями та переживаннями після повернення з полону.
"Ядерні об'єкти не підлягають захопленню, але їхні дії виправдовувалися пошуком бомб, які, за їхніми словами, ми нібито виготовляли (посміхається - ред.). Ми намагалися пояснити їм ситуацію з радіацією навколо. Пам’ятаю випадок, коли їм наказали окопатися в Рудому лісі. Це призвело до того, що деякі з них захворіли на променеву хворобу, адже в окремих місцях рівень радіації був дуже високим. Я, наприклад, за час перебування в полоні на ЧАЕС отримав значну дозу радіації: ми провели там 45 днів - з 15 лютого до 31 березня, поки нас не вивезли як полонених до Білорусі", - поділився своїми спогадами Старинщак.
Детальніше дізнайтеся з інтерв'ю з нацгвардійцем: "Ми тривалий час пересувалися на колінах без одежі": свідчення нацгвардійця з ЧАЕС про 678 днів у російському полоні.
Сергій Хижняк із Запоріжжя – справжній екстремал, який 24 лютого 2022 року опинився в Чорнобильській зоні разом із трьома своїми товаришами, які також займаються спортом і дослідженнями закинутих територій, відомими як сталкери. Вони стали свідками початку вторгнення, спостерігаючи за подіями, що розгорталися на їхніх очах. Зрозумівши, що розпочалася війна масштабного масштабу, ці сміливці вирішили приєднатися до команди Чорнобильської атомної електростанції.
Того ж дня російські підрозділи, зокрема танкові, окупували атомну станцію, а персонал і cталкери потрапили у полон. Звільнитися вдалося аж 20 березня, коли провели часткову ротацію персоналу і евакуацію людей з ЧАЕС до Славутича.
Сергій Хижняк поділився своїми переживаннями в інтерв'ю для Радіо Свобода.
З початку великої війни Росія ставить під загрозу ядерні об'єкти України: вперше в історії людства атомні електростанції були захоплені силою. Незважаючи на міжнародні угоди, які забороняють напади на цивільні ядерні установки, в перший день повномасштабного вторгнення Росія не лише захопила непрацюючу Чорнобильську АЕС, але й згодом обстріляла активні реактори Запорізької АЕС, а також окупувала цю станцію.
З моменту цього події найбільша атомна електростанція в Європі опинилася під контролем російських військових. Експерти зазначають, що на ЗАЕС не дотримуються жодного з основних принципів ядерної безпеки.
В Україні, внаслідок ворожих дій з боку Росії, спостерігаються випадки прольоту ракет над ядерними реакторами, їх падіння поблизу енергоблоків, а також знищення безпілотників поблизу атомних електростанцій. Крім того, через інтенсивні обстріли виникають аварійні вимкнення зовнішнього електроживлення АЕС, а також дрони атакують Чорнобильську атомну електростанцію.
Радіо Свобода зібрало хроніку найбільш значущих подій, що вказують якому ризику піддає Росія атомні об'єкти України, на яку небезпеку наражає цивільне населення Європи загалом.
У ніч перед 14 лютого 2025 року, всього за декілька годин до старту Мюнхенської безпекової конференції, російські військові здійснили дронову атаку на укриття, що забезпечує захист від радіоактивного випромінювання 4-го енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції.
