Чому путін вирішив допустити європейців до переговорів? І чи, насправді, це може бути вигідно для нас? - Вісті Весь Харків

1. Для того щоб усі розуміли суть справи: ці переговори не стосуються України, хоча ми і опинилися в епіцентрі уваги. Насправді, вони зосереджені на тому, як переконати європейських партнерів відмовитися від санкцій проти Росії в обмін на забезпечення безпеки та можливості для американських компаній виступити посередниками у торгівлі російськими товарами. Таким чином, присутність європейців була неминучою.

Внаслідок вразливості самих європейців та певної упередженості американців, Путін зміг продемонструвати свою згоду, майже як королівський акт благодаті.

На даний момент європейці явно не готові до нового формату переговорів. Причина не лише в виборі переговорника, а в самому мандаті для ведення діалогу. Справа в тому, що навіть наші найбільш віддані союзники мають суперечливі погляди: з одного боку, вони прагнуть припинення війни через фінансові та політичні виклики, а з іншого — бажають її продовження, оскільки бояться агресії з боку Росії. Внаслідок цього, у найближчі місяці існує високий ризик фрагментації проукраїнської коаліції.

3. Одночасно спостерігаємо за типовим мисленням путіна, який намагається налагодити торгівлю з Європою, водночас заявляючи про сфери впливу та погрожуючи європейським країнам війною. Фактично, така позиція путіна виступає основним стримуючим чинником для європейців. Проте це не зупиняє процес, а лише уповільнює фрагментацію альянсу.

4. На мою думку, у Києві небагато людей усвідомлюють, що переговорна модальність змінилася. Ми намагаємося дотримуватися старих схем 2022 року. На жаль, європейці вже починають демонструвати коливання, і вони не зможуть продовжувати діяти за логікою 2022 року (запрошуйте всіх, хто в потребі, ми дамо стільки грошей, скільки потрібно, а путіна залишимо в ізоляції). Нам варто адаптувати нашу стратегію і разом із європейськими партнерами створити нову структуру червоних ліній. Адже, хочемо ми цього чи ні, ці червоні лінії вже починають змінюватися. Тепер важливо визначити, яким чином ми будемо впливати на цей процес через 5-6 місяців: як учасники з голосом чи як спостерігачі.

5. В світі є достатньо багато країн, які дуже остерігаються того, що право сильного оформлювати сюзеренітет над слабшим може стати тенденцією. І тут нашими природними союзниками стають Туреччина, Єгипет, Саудівська Аравія і і ряд інших країн. Більше того, така постановка питання ламає стратегію Китаю. А відтак, повторю те, що казав давно: нам потрібно розширювати шахову дошку і виходити з реалій 2026, а не 2022 року.