Як українські війська спинили загарбання Чернігова: хронологія битв за місто
Канал "Суспільне Документалістика" на YouTube представив детальний огляд подій, що сталися в лютому-березні 2022 року, коли українські Збройні сили успішно зупинили спроби російських військ оточити та захопити Чернігів. Відео ілюструє, як українські захисники, незважаючи на перевагу противника в техніці та чисельності, відважно обороняли місто.
26 лютого російські війська здійснили спробу прорватися до Чернігова через село Товстоліс. Вони подолали український блокпост, і їхні броньовані машини, танки та БМП рухалися околицями міста. Колону, за словами авторів відео, очолював російський командир Леонід Щоткін. Однак, цей прорив, хоч і став найбільшим успіхом російської армії в Чернігові, закінчився знищенням техніки та полоненням командира.
Оборона Чернігова: початкові зіткнення та важливі етапи.
Підрозділ Костянтина Гальцева тримав оборону на вулиці Кільцевій. Оцінюючи обстановку, захисники помітили, як два танки перетинають дорогу. Один із танків, що належав командиру Щоткіну, обстріляв багатоповерховий будинок і продовжив рух по Кільцевій. На його шляху зустрілися бійці 1-ї танкової бригади Артур Оліфіренко та Максим Борисенко. Вони поділилися, що в той момент не були готові до таких масштабних бойових дій. Солдати зупинилися в роздумах, чи варто в'їжджати технікою на приватні території, адже це суперечило їхнім "українським цінностям".
Танк Щоткіна рухався до аеродрому в Півцях. Пройшовши сто метрів по Кільцевій вулиці, він був підбитий бійцями 1-ї танкової бригади. За словами захисників, у колоні перебували сім танків і сім БМП з піхотою. Російські війська діяли за старими методами, подібно до часів Другої світової війни, з командиром на передовій. Завдання українських сил полягало в тому, щоб не допустити ворога в серце міста. Солдати використовували хитрий прийом, виступаючи в ролі "живої приманки", ховаючись за парканами.
У результаті збройного зіткнення в російському танку загинув механік-водій Дмитро Опойков. Командир Щоткін і навідник Михайло Куліков, отримавши поранення, змогли вибратися з палаючої машини та потрапили в полон. Вони пояснили, що їх відправили "для навчання" і мали "просто проїхати територією України". На запитання про обстріл міста вони не змогли дати чіткої відповіді.
Другий російський танк, який намагався прорватися, також був підбитий українським снарядом. Ще один БМП, який дістався Чернігова, був знищений бійцями територіальної оборони. Успіх українських військових у стримуванні цього прориву, коли сім танків і сім БМП з піхотою були зупинені чотирма українськими танками та до 70 піхотинцями, Дмитро Брижинський назвав одним з ключових моментів оборони Чернігова.
Внаслідок бойових дій захисники Чернігова отримали в своє володіння трофейну техніку: танк Т-72 та бронетранспортер, залишені російськими військами під час їхнього відступу. Артем Лінков, який став власником Т-72, вирішив зняти відео з цим здобутком, щоб продемонструвати своєму батькові в Росії, що Україна здатна на ефективну оборону.
27 лютого російські сили здійснили ракетний удар по українським військовим, які знаходилися поблизу об'єкта "Епіцентр". У результаті атаки двоє солдатів отримали поранення. Крім того, під вогнем був знищений танк Героя України Олексія Синюка, який, на жаль, загинув у цьому бою.
Протягом всієї блокади Чернігова район навколо "Епіцентру" зазнавав обстрілів. 28 лютого російські військові зруйнували сам гіпермаркет. Оборонні дії розгорталися на межі житлових будинків, а територія за "Епіцентром" перетворилася на "сіру зону". 14 березня в цьому місці загинув солдат Микита Мельник, який знаходився в окопі разом з батьком.
Російські снаряди вражали житлові будівлі. Олександр Чалиш, 70-річний пенсіонер, який пережив інсульт, чотири роки тому, незважаючи на свій стан, став на захист свого району разом із військовими, озброївшись власною рушницею. Він ділиться, що, незважаючи на фізичну слабкість, відчув в собі потужну мотивацію захищати свою країну.
Спроби оточення Чернігова та їх провал
Російські війська намагалися обійти Чернігів із заходу, прямуючи до київської траси. Їм перешкоджав зруйнований міст у Шестовиці та село Кiїнка, яке вважалося "західними воротами" до міста. На цих позиціях зосереджувалися сили ЗСУ. Село Кiїнка було обстріляне касетними боєприпасами, внаслідок чого загинули троє поліцейських та 16 людей отримали поранення.
У лісі поблизу Кіїнки, на важливій транспортній розв'язці, розташувалися військовослужбовці з територіальних центрів комплектування. Серед них був Сергій Воробйов, який пройшов мобілізацію. Їхню позицію отримала назву "Спарта". Головним завданням "спартанців" було не допустити просування ворожих колон через цю трасу. Вони організовували блокпости та готувалися до можливих зустрічей з ворожою бронетехнікою. Незважаючи на нестачу необхідного спорядження, захисники проявляли високий бойовий дух і рішучість.
Після кількох безуспішних спроб прориву, російські війська почали знищувати позиції "спартанців" за допомогою артилерійських обстрілів та авіаударів. У результаті цих атак загинув капітан Володимир, а також двоє солдатів, які прибули на підмогу.
Російські війська продовжували рух на південь від Чернігова, намагаючись захопити Шестовицю для будівництва переправи через Десну. За інформацією, близько 30% ворожої колони досягло Шестовиці. Там відбувалися серйозні бої з залученням авіації. 28 лютого росіяни збудували переправу через Десну, але її знищили ракетою "Точка". Раніше, 26 лютого, ЗСУ знищили російську переправу в Макошиному. За словами військових, це призвело до знищення близько батальйону російської техніки.
Шестовиця отримала прізвисько "Чернігівська Чорнобаївка" через те, що приблизно 40% російських військових сил і техніки, які вторглися в село, були ліквідовані. 7 березня на аеродромі, що використовувався ворогом для обстрілу Чернігова, також було знищено ворожу техніку.
3 березня росіяни зайняли села Золотинка, Ладинка та Ягідне. Майор-генерал Віктор Миколюк здійснив особисту розвідку ворожих позицій. Під час бою загинули Андрій Катков та водій, ще один спецпризначенець отримав поранення. Вранці того ж дня українські сили відбили позиції біля Ягідного, знищивши ворожий танк "Тигр".
5 березня російські війська просунулися до південних околиць Чернігова, зайнявши село Іванівка. 58-ма бригада зазнала втрат, усі їхні БМП були знищені. Для завершення оточення Чернігова росіянам залишалося захопити Количівку, яка була "південними воротами" міста. Це дозволило б їм перерізати зв'язок міста з материковою Україною. Очікувалося, що штурм міста почнеться 10-15 березня.
7 березня російська армія обстріляла Количівку, а потім зайшла в село. Українські захисники, зокрема підрозділи Національної гвардії та 58-ї бригади, чинили запеклий опір, знищивши два танки та один БМП. Генерал Віктор Миколюк особисто керував боєм, надихаючи підлеглих. Втративши позиції, українські бійці відійшли, а ворожа техніка була знищена. Серед загиблих захисників були брати Роман та Леонід Бутусіни, які емігрували до України з Росії і стали на її захист.
9 березня російські війська увійшли до села Лукашівка. В їхньому складі налічувалося 38 танків і 76 бойових машин піхоти. Українська армія, що налічувала близько 200 бійців, мала в своєму розпорядженні лише два танки та чотири броньовані розвідувальні машини. Українські військові вели запеклу оборону, знищивши до п'яти вантажівок з боєприпасами. Під час бою загинув Володимир Гайдайчук, який, попри отримане поранення, відмовився складати зброю. Лукашівка була втрачена, частина 1-го та 58-го батальйонів понесла втрати, а деякі військові потрапили в полон.
Окупація села Лукашівка тривала 22 дні. Після його визволення виявили тіла загиблих українських солдатів і місцевих мешканців. Російські війська, що перебували в Лукашівці, обстрілювали евакуаційні колони, які виходили з оточеного Чернігова. Збройні сили України зупинили їхній наступ на території села Бакланова Муравійка.
